Пісня про вільгу Плакуче верби, зелені гілки, Як золоті стрічки у вітру махають. Хто ж цей незнайомець, що вирізняється, Високий і світлий, як чарівний літній ранок? Невже ти не бачив — сонце палить Тонкою димкою, як вогнище на розжареному вогні? Кожна гілка — наче шовковий віяло, З кожного краю — нова весна.